Існує понад п’ятдесят сервісів, де можна навчатися дистанційно – через мережу. Кожен з них має певну специфіку, тематику та спрямування. Усі навчальні центри в інтернеті можна поділити на два типи.

Перший – це сайти, на яких розміщено чимало лекцій, відео, навчальних матеріалів на різні теми: від вищої математики до мистецтвознавства. Користувач просто заходить на веб-ресурс і навчається. Саме на таких сайтах зареєстрована переважна більшість тих, хто бажає долучитися до онлайн-освіти. Наймасштабніший ресурс такого типу – «Академія Хана» khanacademy.org. Його створив випускник Гарварду Салман Кхан у 2006 році. На цьому сайті зібрали та переклали більш ніж двадцятьма мовами близько 4000 відеоуроків. Користуватися усіма курсами можна будь-коли та абсолютно безкоштовно, так як ресурс некомерційний і функціонує на внески приватних благодійників і крупних корпорацій, таких як Google та Microsoft.

Другий тип он-лайн освітніх ресурсів кардинально відрізняється від першого. Тут студенти не сам на сам з матеріалом – їм допомагає викладач. Виші з різних куточків світу, у тому числі й такі легендарні як Гарвард, Оксфорд, Кембрідж, Йель, залучають своїх викладачів до створення унікальних відео курсів та перевірки робіт, які виконують онлайн-слухачі. Там процес навчання ближчий до традиційного: кожен курс має фіксований початок, кінець, треба робити домашнє завдання, здавати екзамени, однак вчитися під керівництвом професора, скажімо, з Гарварду можна не виходячи з дому.

Такі проекти умовно безкоштовні. Будь-хто може навчатися там і не сплачувати ані копійки, однак, якщо студент хоче отримати диплом, який затверджує проходження певного курсу, йому треба здати великий екзамен. А щоб його здати – треба заплатити гроші. У кожному конкретному випадку сума різна. Це може бути і 5, і 10, і 50 доларів – залежно від курсу та університету, який його готував. Зазвичай процес вивчення одного курсу з групою студентів триває 6-8 тижнів. Предмети повторюються декілька разів на рік. Лідер серед таких ресурсів – проект coursera.org

Зараз у світі ще немає чітко сформованого ринку онлайн-навчання. Чимало проектів отримують інвестиції, розвиваються, однак ніхто на дистанційній освіті ще серйозно не заробляє. Експерти кажуть, має пройти час і знайдеться бізнес модель і для цієї доволі перспективної галузі.

В Україні ж онлайн-навчання поки майже не існує. Жоден вітчизняний університет не може запропонувати освіту через інтернет. Ба більше – у вишах ретельно контролюють, як студенти відвідують пари, і про вільне відвідування, яке сповідує Болонська система – взагалі не йдеться. Тож, все, що можна знайти в Україні з он-лайн освіти - це корпоративні електронні навчальні центри та декілька невеличких комерційних сайтів, які по-аматорськи записують та публікують онлайн-уроки. (за матеріалами Vidomo)